Виявити вірус в організмі людини можливо тільки за допомогою спеціальних тестів. Процес тестування полягає у виявленні антитіл, які виробляються організмом у відповідь на появу вірусу, або у визначенні ДНК самого вірусу.
1-й тест - імуноферментний аналіз (ІФА). Це найбільш поширений метод діагностики. Саме його застосовують при стандартному обстеженні в поліклініках і лікарнях. ІФА визначає наявність антитіл до ВІЛ у крові людини. Достовірний результат цього тесту можна отримати приблизно через три місяці після того, як вірус потрапив в організм. Саме за цей період у крові людини накопичується та кількість антитіл, яка має визначити імуноферментний аналіз. Негативний результат цього тесту означає, що в крові людини немає антитіл до ВІЛ, і, відповідно, немає і самого вірусу. Однак існує таке поняття, як помилково негативні результати. Він може бути отриманий, якщо антитіла до вірусу ще не встигли виробитися в достатній кількості, тобто тестування сталося в "період вікна" - менш ніж через три місяці після потрапляння ВІЛ в організм людини. Якщо ти хочеш упевнитися, що твій негативний результат дійсний, має сенс пройти тест ще раз через три місяці. Позитивний результат тесту означає, що в крові є антитіла до ВІЛ, і, відповідно, сам вірус. У 1% випадків результат цього тесту може виявитися хибнопозитивним. Це може статися, коли тест приймає за антитіла до ВІЛ інші антитіла. Хибнопозитивний результат найчастіше виявляється при обстеженні пацієнтів з хронічними інфекційними, аутоімунними, онкологічними та деякими іншими захворюваннями, а також у випадку вагітності. Тому будь-який позитивний результат обов'язково перевіряють на більш чутливому тесті - імуноблоті. Співробітники лабораторії самостійно відправляють кров на додаткове тестування, тобто другий раз кров здавати не треба. 2-й тест - імуноблот (ІБ). Цей тест визначає наявність специфічних антитіл до ВІЛ. Результат може бути позитивним, негативним і невизначеним (або сумнівним). Позитивний результат імуноблоту в 99,9% випадків означає, що в крові є ВІЛ. Невизначений результат може означати, що в крові людини присутній ВІЛ, але організмом вироблені ще не всі види антитіл до нього. Як правило, через 1-3 місяців з моменту отримання сумнівного результату в сироватці з'являються одне за одним всі антитіла до ВІЛ. У цьому випадку сумнівний результат є свідченням початкової стадії ВІЛ-інфекції. Невизначений результат імуноблоту також може означати, що людина не інфікована ВІЛ, але в її організмі є антитіла, схожі на антитіла до ВІЛ. Такий результат буває у хворих на туберкульоз, онкохворих, реципієнтів, які отримують багаторазові гемотрансфузії (переливання крові), у вагітних жінок. При невизначеному результаті ІБ пацієнт перебуває під наглядом лікаря-інфекціоніста та повторює аналіз через 1, 3 і 6 місяців. 3-й тест - полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Він використовується для визначення РНК (спадкового матеріалу) вірусу. Це дуже ефективна і чутлива реакція, що дозволяє отримати результат, досліджуючи РНК всього однієї клітини шляхом множення (або ампліфікації) специфічних послідовностей РНК. ПЛР використовується для: • визначення наявності або відсутності самого ВІЛ в "період вікна" та за неясному результаті імуноблоту; • для визначення та контролю концентрації ВІЛ у крові; • для визначення ВІЛ-статусу новонароджених, народжених від ВІЛ-позитивних матерів; • в службах переливання крові. Чутливість даного тесту дуже висока: він виявляє сам вірус, причому через короткий час: у середньому близько 10-ти днів з моменту передбачуваного зараження. Однак, ця ж висока чутливість дозволяє тесту реагувати і на багато інших інфекції, що призводить до частих хибнопозитивних результатів. Тому, за результатами цього тесту ніколи не ставиться остаточний діагноз. Проведення ПЛР вимагає складного лабораторного обладнання та високої кваліфікації фахівців. В Україні метод є дуже дорогим і тому при масовому тестування на ВІЛ, яке, згідно із законодавством, проводиться для населення безкоштовно, застосовуватися не може.