ВІЛ – це захворювання, яке незважаючи на значну наукову вивченість, залишається хворобою оповитою багатьма міфами й забобонами.
Як показує наш досвід роботи у ВІЛ- сервісній організації, перше, що переживають більшість людей, хто зустрічаючись із цією темою - сильний страх. Ті, хто довідається про хворобу знайомих, колег або сам вперше здає тест на ВІЛ, бояться факту інфікування, невиліковності хвороби. Ті, хто довідалися про своє захворювання, бояться вдвічі більше. З одного боку, вони переживають ті ж страхи - швидкого прогресування захворювання, труднощів лікування, наслідків для здоров'я й навіть життя. З іншого боку - все ускладнює страх розголошення діагнозу, морального або адміністративного переслідування на робочому місці, труднощів у особистому спілкуванні із друзями, близькими, родині. Тому, усім нам необхідно вчитися толерантно, тактовно поводитися в ситуації, коли тема ВІЛ торкнулася особисто вас або ваших знайомих. Всесвітньо відома організація ВООЗ ще в 1998 році розробила етичні правила для працівників ЗМІ, що висвітлюють цю тему. Ці правила цілком застосовні й для більш широких кіл громадськості. Нижче, у нашій редакції приводимо ті з них, які слід знати кожному. ЕТИЧНІ ПРАВИЛА 1. Головне - не нашкодь. 2. Не зроби помилку. Перевіряй факти. 3. Не давай безпідставних надій. Особливу обережність проявляй, передаючи повідомлення про "чудодійні зцілення", рекомендуючи ці способи лікування ВІЛ-інфікованим. Найчастіше так людей просто втрачає дорогоцінний час. 4. Не можна використовувати інформацію про ВІЛ як інструмент зведення особистих рахунків або вирішення яких-небудь міжособистісних проблем. Пам’ятай, ця проблема може торкнутися кожного. 5. Ніколи не розголошуй джерело інформації, відомості передані тобі конфіденційно. 6. Спілкуючись із хворими, особливо з дітьми, враховуй які наслідки можуть мати твої слова, повідомлення. Ти підеш далі, а вони залишаться наодинці з результатом. 7. Ніколи не торкайся особистого горя. 8. Завжди стався з повагою до особистого життя хворого, його родини. 9. Якщо сумніваєшся в чомусь - краще промовчи, зваж свої подальші дії й вчинки. Головне, пам’ятайте - ВІЛ побутовим шляхом не передається. Тому, зовсім безпечно спілкуватися з ВІЛ-інфікованою людиною на робочім місці, у побуті, доторкатися до нього, користуватися загальними громадськими місцями й навіть посудом. ВІЛ - таке ж хронічне захворювання, як і багато інших. І утискати в правах і свободах ВІЛ-інфікованих людей або дітей, тільки тому, що вони хворі - просто жорстоко. Давайте будемо добрішими і милосердними один до одного, тоді й проблема страху перед ВІЛ може набути реальних масштабів.