Новий вид препаратів проти ВІЛ повинен з'явитися в недалекому майбутньому

У науці про ВІЛ-інфекцію успіхи і невдачі йдуть пліч-о-пліч. Пошук ефективної вакцини до цих пір не увінчався успіхом, і здається, що ми ненабагато наблизилися до лікування від ВІЛ за 25 років, що минули з дня відкриття вірусу. Проте в області лікування - препаратів, які можуть довгий час контролювати захворювання, - ми отримали головний бонус. За 25 років Адміністрація по харчових продуктах і лікарських препаратах США (FDA) схвалила 20 різних препаратів проти ВІЛ - чотири із них за останні три роки. Тепер, проте, цей напрям в лікуванні досяг своєї межі. Всі інші потенційні препарати знаходяться, щонайбільше, на ранніх стадіях тестування на людях. Це означає, що до появи їх на ринку повинно пройти ще декілька років. Експерти, які аналізують розробку нових препаратів проти ВІЛ, давно вже виражають занепокоєння, що найближчим часом не з'явиться жодних нових препаратів. Зокрема, вони звинувачують в цьому дуже довгу процедуру їх схвалення, до того ж на ринку і так вже багато препаратів, які можуть прекрасно працювати багато років. Проте це не означає, що вчені і фармацевтичні компанії повністю поставили хрест на ВІЛ. Активісти і дослідники говорять, що вони зберігають надію. Є підходи до лікування, які здаються дуже цікавими, але їх подальша розробка займе ще декілька років, до того ж в цій індустрії більшість багатообіцяючих препаратів так і не доходять до останньої фази клінічних випробувань. Хоча найближча перспектива виглядає невтішно, люди пов'язують величезні надії із майбутнім, яке настане через декілька років. Зараз починаються випробування декількох експериментальних методів лікування, а також нових підходів до вживання старих ліків. Ось декілька розробок, за якими учені і активісти стежитимуть особливо пильно в 2009 році. Декілька препаратів нових класів знаходяться на ранніх стадіях випробувань на людях. До таких препаратів відносяться два інгібітори проникнення, які позбавляють вірус здатності проникнути в клітину, - ібалізумаб і PRO140. Також проходить випробування препарат "старого" класу - нуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази - амдоксовір. Потрібно згадати і бевірімат - перший інгібітор дозрівання, який може з'явитися на ринку. Такий препарат не дає вірусам "дозріти" і знайти здатність інфікувати нові клітки. Всі ці препарати успішно пройшли першу фазу клінічних випробувань на людях. Тепер вони або проходять, або готуються пройти другу фазу випробувань, яка визначить їх безпеку, дозування і попередню ефективність. Такі препарати в першу чергу потрібні тим людям, в яких вже розвинулася резистентність вірусу до препаратів, що існують. Раніше фармацевтична компанія GlaxoSmithKline такoж почала подальшу розробку нового ненуклеозидного інгібітора зворотної транскриптази (ННІОТ), який потенційно може бути ефективний для людей із резистентністю до існуючих ННІОТ (Вірамуну і Стокріну). Проте Боб Хафф (Bob Huff), який очолює організацію по лобіюванню доступу до лікування Treatment Action Group говорить, що особисто його значно більше цікавлять "дослідження нових стратегій антиретровірусної терапії, головним чином нових комбінацій, які не включають клас нуклеозидних інгібіторів, тобто режими, що економлять "нуклеозиди". На теперішній час всі схвалені комбінації терапії включають два препарати з класу нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. За словами Хаффа, зараз плануються клінічні випробування, в яких клас нуклеозидних інгібіторів вперше замінить або інгібітор інтегрази Ісенресс (ралтегравір), або інгібітор проникнення Селзентрі (маравірок). Він говорить, що в цих препаратів буде менше довгострокових побічних ефектів, оскільки нуклеозидні інгібітори можуть потенційно пошкодити клітинну ДНК. В майбутньому це може зробити терапію безпечнішою і простішою у вживанні. А ось доктор Стівен Бекер (Steven Becker), дослідник СНІДу і консультант фармацевтичних компаній, більш всього цікавиться новими технологіями для прийому препаратів проти ВІЛ. Особливо багатообіцяючою він рахує розробку нової формули препарату Віреад (тенофовір), яка швидко вбиратиметься жировими молекулами на поверхні клітин CD4. Ця нова формула була розроблена компанією Chimerix при співпраці з виробником Віреада, компанією Gilead Sciences. Ця розробка дозволить у декілька разів понизити дозу Віреада, а це, у свою чергу, у декілька разів зменшить ризик побічних ефектів. Бекер також покладає великі надії на нанотехнології, якими займаються декілька компаній. Цей підхід може привести до появи препаратів проти ВІЛ, які потрібно буде приймати тільки раз в тиждень або раз на місяць. Боб Манк (Bob Munk), який ось вже багато років займається активізмом в області лікування, говорить, що його більше за все приваблює новий препарат, який підсилює роботу імунної системи. Цей препарат вводиться в організм абсолютно новим чином - через шкіру. Препарат називається DermaVir, і він випускається у вигляді пластиру - по аналогії з нікотиновими пластирами. У теперішній час цей препарат знаходиться на другій фазі клінічних випробувань. Дослідники сподіваються, що DermaVir зможе допомогти імунній системі, "тренуючи" лімфоцити CD4 і CD8 в боротьбі iз ВІЛ. Ще одна стара ідея в області лікування може набути нового життя. Йдеться про так звані фармакокiнетичні підсилювачі. Це препарати, які збільшують рівень інших препаратів в крові, тим самим підсилюючи їх дію. У теперішній час існує лише один такий препарат проти ВІЛ - інгібітор протеази Норвір (рітонавір), який також входить до складу препарату Калетра. На жаль, рітонавір також збільшує ризик підвищення холестерину і тріциклідiв у крові. Під час шістнадцятої Конференції з ретровірусів і опортуністичних інфекцій, яка пройшла в лютому 2009 року в Монреалі, були представлені відразу два фармакокінетичні підсилювачі, один від компанії Gilead Sciences, а другий від компанії Sequoia Pharmaceuticals. Обидві компанії провели першу фазу випробувань своїх підсилювачів на ВІЛ-негативних добровольцях. Дослідження повинні були гарантувати безпеку і довести, що препарати дійсно збільшують рівень іншого препарату в крові. Перший підсилювач називається GS 9350, і він проходив випробування разом із новим інгібітором інтегрази - елтегравіром (зараз для його посилення потрібний Норвір). В разі успішних клінічних випробувань, елтегравір і GS 9350 разом з препаратом Трувада увійдуть до складу однієї комбінованої пігулки. Це буде ще один препарат за принципом "вся терапія в одній пігулці", який буде простий в прийомі, але дуже ефективний. Другий такий підсилювач називається SРІ-452, він також призначений для інших препаратів, яким може знадобитись підсилювач. Проте у самої імунної системи людини є декілька ефективних методів для боротьби із вірусними інфекціями. Один з таких методів - це білок APOBEC-3G. За декілька останніх років учені відкрили, що APOBEC-3G може бути дуже ефективний проти багатьох лентивірусів, до яких відноситься і ВІЛ. У відповідь такі віруси розвивають свої власні білки, які називаються VIF, і які пригнічують APOBEC-3G. Доктор Девід Марголіс (David Margolis), дослідник СНІДу з Університету Північної Кароліни, думає, що найбільш багатообіцяючими є препарати, які повинні будуть пригнічувати VIF. За його словами, цього року він чекає результатів дуже цікавих досліджень про APOBEC-3G і VIF. Інше цікаве відкриття, яке може змінити лікування ВІЛ-інфекції, було зроблене завдяки так званим ВІЛ-позитивним "довгожителям" - людям, у яких протягом багатьох років захворювання не прогресує навіть при відсутності лікування. Учені встановили, що особливість їх організму полягає в рецепторі, в якому запрограмована клітинна смерть, - PD-1. Учені вважають, що цей рецептор, стимуляція якого викликає "самогубство" клітини, є життєво важливим компонентом, який захищає організм від аутоіммунних захворювань - при таких хворобах імунна система починає атакувати власний організм. Проте на інфікованих вірусом клітинах такий рецептор приносить шкоду, викликаючи так званий синдром виснаження Т-клітин. В результаті, імунна система може втратити здатність контролювати вірусну інфекцію. Річард Джеффріс (Richard Jefferys), який займається лобіюванням досліджень вакцин і імунних методів лікування, з нетерпінням чекає нових препаратів, які блокуватимуть PD-1. Лише торік дослідники з Еморійського університету Атланти виявили, що імунні клітини мавп, інфіковані вірусом імунодефіциту мавп (ВІМ), довше зберігали ефективність, якщо ввести мавпам антитіло, що блокує PD-1. Крім того, мавпи, яким вводили антитіло, жили набагато довше за мавп, яким не давали препарат. Джеффріс підкреслює, що від мавп з їх ВІМ до людей з ВІЛ дорога неблизька. Проте він покладає великі надії на такі компанії, як Medarex, яка розробляє антитіла до PD-1, щоб використовувати їх для лікування ВІЛ та інших захворювань.