По-перше, набагато простіше виявити контакти ВІЛ-інфікованої людини із споживачами ін'єкційних наркотиків і статевими партнерами (це можна буде зробити, якщо з моменту зараження минуло трохи більше 4 місяців). По-друге, оскільки високе вірусне навантаження на ранніх стадіях інфекції підвищує ризик передачі ВІЛ-інфекції оточуючим, виявлення груп населення із високою захворюваністю дає можливість проводити цілеспрямовані профілактичні втручання. Спостереження за популяціями із високою захворюваністю має значення в організації ранньої діагностики ВІЛ-інфекції у новонароджених та необхідність своєчасного початку антиретровірусній терапії, дозволяє прогнозувати зростання захворюваності, виділяти групи населення для профілактичної вакцинації й підбирати пацієнтів із ранніми стадіями ВІЛ-інфекції до участі в дослідженнях її патогенезу і нових засобів лікування.
Розроблені лабораторні методики (модифікации ІФА чи експрес-тестів), за допомогою яких можливо знайти відмінність нещодавної ВІЛ-інфекції від тієї, що вже існує давно. Вони грунтуються на оцінці титру й авидності антитіл до ВІЛ. Такі методики називають високо/низькочуттєвими (В/Н) чи загрубленими.
У період між зараженням і появою антитіл до ВІЛ (тобто у період вікна) ВІЛ-інфекцію підтверджують лише шляхом виявлення антигену p24 або вірусної РНК чи ДНК. Аналізи на антитіла до ВІЛ, навіть дуже чутливі, неможливо знайти інфекцію раніше, як за 3 тижні, після зараження. З часу виявлення антитіл їх титри поступово ростуть, через 3–5 місяців досягають максимуму й тримаються в таких межах протягом усього життя хворого. Антитіла, які утворюються на ранньому етапі після зараження, зазвичай мають низьку авидність, яка зростає відповідно до прогресування ВІЛ-інфекції. Отже, по титру й авидності антитіл можна відрізнити нещодавню ВІЛ-інфекцію від довго існуючого держкордону і оцінити час, що минув з момента зараження. Тож якщо титр чи авидність антитіл низькі, зараження швидше за все відбулося в межах останніх 4 місяців. Якщо ж титр чи авидність високі, то з моменту зараження минуло трохи менше 4 місяців.
Перша В/Н-методика полягає в оцінюванні титру антитіл до ВІЛ. У пробах, отриманих на ранніх стадіях інфекції, титр антитіл низький, але достатній для того, щоб проби давали реакцію при звичайному (высокочуттєвому) аналізі. При розведенні таких проб титр антитіл падає нижче межі чутливості методу і результат аналізу стає негативним (модифікований, чи низькочуттєвий аналіз). Якщо у пробі, що була розведена антитіла не виявляються, вважають, що зараження сталося нещодавно. Якщо ж після розведення проби реакція залишилася позитивною, отже, вихідний титр антитіл був високим, тобто після зараження минуло вже багато часу. Цю В/Н-методику використовують тільки в тому випадку, коли наявність антитіл до ВІЛ підтверджено імуноблотінгом (за критеріями центрів контролю та профілактики захворювань). При негативному результаті імуноблотінга визначення терміну зараження втрачає сенс. Описана В/Н-методика, відома як «Алгоритм серологічного виявлення недавньої ВІЛ-сероконверсії» (STARHS), була розроблена та прийнята на озброєння Центрами контролю та профілактики захворювань. Уперше з цією метою використовували тест-систему 3A11 фірми Abbott [6]. Це високочутлива тест-система першого покоління для непрямого ІФА на антитіла до ВІЛ-1, сертифікована Управлінням у контролі якості харчових продуктів лікарських засобів США; повне найменування: Abbott HIV-1 Viral Lysate ELISA (3A11). У процесі вироблення і налагодження методики використовували проби сироватки чи плазми пацієнтів із сероконверсією і відомими термінами зараження. Для зниження чутливості у процедурі ІФА 3А11 змінили 4 параметра: розводили проби в 20 000 разів, зменшили до 30 хвилин термін інкубації проб з антигеном і конъюгатом і змінили спосіб розрахунку критичної ВП. Для кожної проби визначали нормовану ВП за такою формулою: Нормована ВП = (ВП тестуємої проби – ВП контрольної негативної проби)/ОП контрольної позитивної проби. Шляхом аналізу значної частини проб встановили, що критична нормована ВП дорівнює 0,75. Якщо за низькочутливим аналізом нормована ВП проби, дала позитивний результат високочутливому аналізу, виявляється менше 0,75, то проба отримана до сероконверсії. Підрахували, що з осіб, які отримують такі проби, строк після зараження становить 129 днів (95% довірчий інтервал = 109–149 днів), тобто приблизно 4 місяці. Надійність цієї В/Н-методики була доведена у кількох дослідженнях, у яких брали участь ВІЛ-інфіковані на ранньому терміні після зараження (що підтверджувалося клінічними даними, приналежністю їх до груп великого ризику і результатами імуноблотінгу та засобами визначення антигенів ВІЛ і вірусної РНК). Слід зазначити, що В/Н-методики, засновані на розведенні проб, дають хибнопозитивні результати під час аналізу проб, отриманих від особи із довго існуючою ВІЛ-інфекцією (в 0,4% випадків) і в хворих СНІДом (у два % випадків). Тож для остаточного підтвердження результатів потрібні підрахунок лімфоцитів CD4 і клінічні дані. В/Н-методики, засновані на розведенні проб, дешеві, добре відтворюються й дозволяють досить точно оцінити термін зараження. Оскільки ІФА 3А11 зняли із виробництва, йому прийшли на зміну інша тест-система із характеристиками (наприклад, тест-системи фірм Vironostika і bioMérieux). Нещодавно фірмою Calypte (Лэйк Освего, Орегон, США) було випущено тест-система BED для кількісного визначення антитіл до ВІЛ методом ловушечного ІФА. Ця тест-система дозволяє визначити термін зараження в осіб, які інфіковані ВІЛ, і які належать до підтипу B. З іншого боку, ця тест-система дає можливість визначити підтип ВІЛ (B, E, З і A/D), що у ній використовуються синтетичні пептидні фрагменти відповідних антигенів ВІЛ. Другу В/Н-методику визначення терміну зараження й оцінки захворюваності розробили із застосуванням третього покоління тест-систем на антитіла до ВІЛ. Вона полягає в аналізі авидності антитіл до ВІЛ й під назвою «Визначення коефіцієнта авидності». Авидність — це характеристика популяції антитіл, відбиває міцність їх зв'язування з різними детермінантами одного антигену. Оцінка авидності застосовується у діагностиці різних інфекційних захворювань, і дозволяє виявляти гостру інфекцію, диференціювати первинну інфекцію і його рецидив, і навіть встановлювати діагноз гострої інфекції з допомогою єдиною проби. Авидність антитіл до ВІЛ у ВІЛ-інфікованих прямо пропорційна часу після зараження. На ранньому терміні після зараження більшість антитіл до ВІЛ представлена низкоавидними антитілами до ВІЛ-1, тому міцність зв'язування антитіл з антигенами ВІЛ загалом невелика. Згодом авидність антитіл до ВІЛ збільшується, і можна оцінити по стійкості комплексів антиген-антитіло до диссоційованого реагенту. До таких реагентів ставляться сечовина (в концентраціях 4, 6 чи 8 моль/л), тиоцианат калію (1–3 моль/л), хлорид магнію (2 чи 4 моль/л), діэтіламін (25, 50 чи 100 ммоль/л) і гидрохлорид гуанідина (3 чи 6 моль/л).
Для визначення коефіцієнту авидності частіше за все використовують тест-систему для ІФА на антитела до ВІЛ фірми Bio-Rad Laboratories (Геркулес, Каліфорнія, США), в якій використовується лізат рекомбінантних антигенів ВІЛ. Процедуру аналізу модифікують, доповнюючи етапи додаткового промивання та внесення дисоційованого реагенту — 2,5 М тиоціаната калію (цей реагент найефективніше руйнує комплекси, які включають низькоавидні антитіла). Процедура аналізу зводиться ось до чого: пробу вносять у дві лунки з антигеном й інкубують до освіти комплексів антиген-антитіло. Обидві лунки промивають й до однієї з них їх (досвідчену) вносять розчин тіоцианата калію, а в іншу (контрольну) — промивний буферний розчин. Процедуру завершують звичайним шляхом й розглядають коефіцієнт авидності як відсоткове співвідношення ВП в досвідченій й контрольних лунках. Коефіцієнт авидності менший 80% свідчить, що проба отримана на ранніх стадіях ВІЛ-інфекції та що приблизно після зараження минуло 3–4 місяці (120 днів). Надійність цієї методики була підтверджена шляхом тестування панелей проб, отриманих після сероконверсії, і проб від хворих з клінічно підтвердженою ВІЛ-інфекцією. У нашій лабораторії розробили швидку В/Н-методика з метою оцінки термінів ВІЛ-інфекції. І тому ми модифікували візуальний десятихвилинний экспрес-тест Uni-Gold HIV фірми Trinity Biotech (Уиклоу, Ірландія) шляхом розведення позитивних сироваток. Наша методика дала чудові результати які в порівнянні з ІФА 3А11 фірми Abbott, і для дослідження проб, що були отримані від осіб із відомими термінами сероконверсії. З іншого боку, в нас є попередні результати використання В/Н-методики визначення антитіл до ВІЛ в слині із застосуванням экспрес-теста SalivaCard (Trinity Biotech). І, насамкінець, недавно ми розробили просту і дешеву В/Н-методику визначення антитіл з урахуванням простого тесту (латекс-агглютинации) й виявили, що її точність становить 97%. Перевага В/Н-методик з урахуванням експрес-тестів і найпростіших тестів у тому, що вони, на відміну від ІФА, не вимагають складного устаткування й можна застосовувати виявлення осередків високої захворюваності ВІЛ-інфекцією у віддалених районах. У найрозвиненіших країнах такі методики можна використовувати в пересувних лабораторіях . Консультування пацієнтів дозволяє негайно направляти їх лікуватися і виявляти осіб, які контактували із ними останні кілька місяців, і які піддалися ризику зараження. І, насамкінець, экспрес-тест на антитіла до ВІЛ в слині не вимагає взяття крові, це є вагомий чинник залучення населення до тестуванню на ВІЛ.