Тести на антитіла до ВІЛ можна розподілити на скринінгові і підтверджуючі, або допоміжні. Перші призначені для виявлення всіх осіб, інфікованих ВІЛ, другі — для виявлення осіб, не інфікованих ВІЛ, але що дали позитивну реакцію при скринінговому тестуванні. Тому скринінгові тести володіють високою чутливістю, тобто майже не дають псевдонегативних результатів, а підтверджуючі тести володіють високою спеціфічністю, тобто майже не дають псевдопозитивних результатів. У поєднанні ці тести дають точні й надійні результати, які дозволяють виявити заражені препарати крові й поставити діагноз ВІЛ-інфекції. Проте існують біологічні чинники, що знижують точність цих тестів; також можливі й лабораторні помилки. Тому в кожній лабораторії, яка проводить тести на антитіла до ВІЛ, має бути розроблена бездоганна програма контролю якості цих тестів. Не треба забувати і про те, що надійність лабораторних досліджень ніколи не буває стовідсотковою і що їх результати завжди повинні розцінюватися як доповнення до клінічного діагнозу.
Період вікна і виявлення ВІЛ-інфекції на ранніх термінах зараження:
Антитіла до ВІЛ починають вироблятися незабаром після зараження, але час їх появи залежить від багатьох чинників, зокрема, від стану імунної системи пацієнта й властивостей вірусу. Важливо відзначити, що антитіла можуть бути присутніми в крові вже на ранніх термінах після зараження, але концентрація їх буває нижчою за межу чутливості деяких методів (період вікна). Перші тест-системи виявляли антитіла майже у всіх ВІЛ-інфікованіх через 6–12 тижнів після зараження. Новітні тест-системи, у тому числі пастковий ІФА третього покоління, виявляють антитіла через 3–4 тижні після зараження. Термін між зараженням і діагнозом ВІЛ-інфекції можна скоротити на декілька днів, застосовуючи методи виявлення антигенів ВІЛ, і ще на декілька днів, застосовуючи методи виявлення РНК ВІЛ. Якщо використовувати всі описані методи, діагноз ВІЛ-інфекції у більшості хворих можна встановити вже через 2–3 тижні після зараження. Наявні в продажі тест-системи для скринінгу на антитіла до ВІЛ володіють дуже високою і приблизно однаковою чутливістю, достатньою для виявлення більшості ВІЛ-інфікованих (так званою епідеміологічною чутливістю). Проте різні тест-системи розрізняються по аналітичній чутливості, тобто по здатності виявляти низькі рівні антитіл, які мають місце до завершення сероконверсії. Є тест-системи, призначені для виявлення igm-антитіл до ВІЛ, проте вони не знайшли широкого вживання в ранній діагностиці ВІЛ-інфекції, оскільки igm-антитіла не завжди виробляються на ранніх термінах після зараження. Деякі тест-системи третього покоління одночасно виявляють IGM- і igg-антитіла до ВІЛ і володіють вищою аналітичною чутливістю.