На сьогоднішній день медицина знає досить багато про те, як запобігти передачі ВІЛ від матері дитині. ВІЛ-інфіковані жінки можуть народжувати здорових, не інфікованих дітей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я ризик передачі ВІЛ від матері дитині без будь-якого втручання складає 20-45%. При проведенні ж профілактичних заходів цей ризик можна знизити до 2-8%.
Питання зачаття дитини для подружніх пар, в яких один або обидва партнери ВІЛ-інфіковані, є дуже актуальними. Як і коли це зробити, щоб максимально убезпечити себе і в першу чергу майбутню дитину? ВІЛ-інфікована мама може передати вірус дитині під час вагітності, пологів і годування грудним молоком. Дитина не може бути інфікована прямо від батька, тому що сперматозоїди не містять вірус. Сперматозоїд і яйцеклітина певною мірою стерильні і не містять нічого, крім генетичної інформації і живильних речовин для розвитку клітини-зародка. Але так як в спермі міститься висока концентрація ВІЛ, то ВІЛ-інфікований партнер може передати вірус жінці. Якщо жінка не інфікована ВІЛ, то при незахищеному статевому контакті вона може заразитися вірусом сама і згодом передати його дитині. Якщо в парі обидва партнери інфіковані, то важливо пам'ятати, що при занятті незахищеним сексом існує ризик повторного інфікування іншими видами ВІЛ або лікарсько стійким. Для пар, в яких один або обидва партнери ВІЛ-інфіковані, існують методи альтернативного зачаття: Для пар, у яких інфікована тільки жінка • Метод штучного запліднення: процедура полягає у введенні насінної рідини в піхву в період овуляції, яка відбувається приблизно на 14-й день менструального циклу, коли зріла яйцеклітина виходить з яєчника і готова до запліднення сперматозоїдами. Для пар, у яких інфікований чоловік • Спланований за часом контакт: статевий контакт без презерватива в період овуляції (виходу зрілої яйцеклітини, готової до запліднення). При використанні даного методу існує ризик передачі ВІЛ-інфекції від одного партнера іншому. Деякі пари використовують цей метод у випадку, коли інші методи зачаття недоступні або неприйнятні. Перед тим, як вдатися до даного методу, обом партнерам необхідно пройти обстеження - на здатність до дітородіння, хронічні захворювання статевих органів, інфекції, що передаються статевим шляхом - і при необхідності пролікуватися. Також необхідно здати аналізи на вірусне навантаження, тому що вважається, що ризик передачі вірусу знижується при невизначуваному рівні вірусного навантаження в інфікованого партнера. • Штучне запліднення жінки очищеною спермою ВІЛ-позитивного партнера: метод полягає в прямому введенні сперми в піхву після процесу "очищення" сперми. Даний спосіб значно знижує ризик передачі вірусу жінці, і багато фахівців вважають його найкращим для пар, у яких інфікований чоловік. Жінка, що бажає зачати дитину таким способом, знаходиться під спостереженням, у процесі якого визначається момент початку овуляції, після чого партнер надає сперму для очищення. Попередньо сперма партнера досліджується на здатність до запліднення. • Екстракорпоральне запліднення (запліднення в пробірці): при використанні даного методу сперматозоїди відокремлюють від насінної рідини, а у жінки за допомогою мало травматичного хірургічного втручання (лапароскопії) здійснюється забір зрілих яйцеклітин. Яйцеклітини запліднюються в пробірці. Успішно запліднена яйцеклітина вводиться в порожнину матки. Даний метод, через високу вартість і необхідність проведення процедур, пов'язаних зі штучним вторгненням в організм, застосовується тільки для пар, що мають проблеми із зачаттям. Штучне запліднення жінки спермою ВІЛ-негативного донора: метод цілком виключає ризик передачі ВІЛ жінці, але не всі пари вважають його прийнятним для себе. Перед використанням цього методу необхідно попередити юридичні та етичні проблеми, які можуть виникнути в майбутньому, якщо донор буде претендувати на батьківство.