ВІЛ і ЗПСШ можуть передаватися в результаті тієї самої небезпечної сексуальної поведінки. Якщо людина інфікувалася гонореєю, гепатитом В або іншим ЗПСШ, то, швидше за все, вона вступала в сексуальний контакт, в результаті якого могла відбутися передача ВІЛ. Аналогічно, якщо в людині діагностували ВІЛ-інфекцію, то існує ймовірність виявлення в неї інших ЗПСШ. Виходячи з цього, при виявленні будь-якої інфекції, що передається статевим шляхом, включаючи ВІЛ, рекомендується протестуватися на інші ЗПСШ.
ЗПСШ підвищують вразливість перед ВІЛ-інфекцією. Це відбувається по двох причинах.
По-перше, багато інфекцій, таких як генітальний герпес і сифіліс викликають ураження слизової статевих органів, що робить її більш проникною для віруса ВІЛ. Ранки і запалення, що супроводжують ЗПСШ, служать відкритими воротами для проникнення ВІЛ у кровотік. Людина , що має подібні симптоми більш вразлива перед ВІЛ-інфекцією.
По-друге, інфекції, подібні до гонореї і хламідіозу, можуть підвищувати ризик передачі ВІЛ навіть при відсутності симптомів. Це відбувається через скупчення клітин CD4 в області геніталій, що буває в результаті боротьби організму з інфекцією. Вірус легко може проникнути в ці клітини і почати своє розмноження в організмі.
Для людини, у якої одночасно ВІЛ і ЗПСШ, ймовірність передачі ВІЛ своєму партнерові вище. Це пов'язано як з ураженням слизової , так і з тим, що при деяких ЗПСШ велика кількість клітин CD4 знаходиться в районі геніталій. Дослідження показали, що при гонореї і хламідіозі у ВІЛ-позитивних чоловіків різко зростає концентрація вірусу в спермі. Курс лікування антибіотиками допомагає знизити кількість вірусу сперми до попереднього рівня.
ЗПСШ представляють набагато вищу небезпеку для ВІЛ-позитивних людей, у порівнянні з ВІЛ-негативними. Оскільки головну роль в протистоянні подібним інфекціям відіграє імунна система, венеричні захворювання значно важче протікають у людей, чия імунна система постраждала в результаті ВІЛ.
Симптоми в цьому випадку можуть бути набагато більш виражені, чим в інших людей. Особливу небезпеку представляють такі інфекції, як сифіліс, гонорея і герпес. Деякі інфекції, що передаються статевим шляхом, наприклад, цитомегаловірус, викликають патологію тільки в людей з іммунодефіцитом. З огляду на роль ЗПСШ у поширенні ВІЛ-інфекції, ефективна профілактика ВІЛ неможлива без профілактичної роботи в області ЗПСШ.
Боротьба з поширенням подібних інфекцій повинна стати невід'ємною частиною профілактики ВІЛ-інфекції. Оскільки більшість ЗПСШ піддаються лікуванню, необхідно мотивувати людей звертатись за медичною допомогу і тестуватись на ЗПСШ, що дозволить забезпечити своєчасне лікування, яке не тільки позбавить від можливих наслідків інфекції, але і значно знизить ризик передачі ВІЛ.
Також необхідно приділяти велику увагу тим інфекціям, що дотепер залишаються невиліковними. Зокрема гепатитові В, якому можна запобігти за допомогою вакцинації, і генитальному герпесу, вакцини від якого дотепер не існує, і який підвищує ризик передачі ВІЛ приблизно в три рази.
Профілактика відіграє важливу роль у запобіганні повторного інфікування ВІЛ і ЗПСШ, що може згубно позначитися на здоров'ї і якості життя людей, що живуть із ВІЛ. Таким чином, правила безпечного сексу вкрай важливі для ВІЛ-позитивних, незважаючи на те, що програми профілактики в основному спрямовані на людей, яких не торкнулася епідемієя СНІД.
Під час обговорення з ВІЛ-позитивними питань безпечного сексу найчастіше увага приділяється тільки захисту його /її партнера. В результаті, у людей часто складається враження, що для ВІЛ-позитивного не існує необхідності піклуватися про свою сексуальну безпеку. Також, важливо пам'ятати, що в сексуальних відносинах, де два партнера ВІЛ-позитивні, так само важливо безпечне поводження .
Проведення спеціальних програм профілактики, розроблених спеціально для ВІЛ-позитивних, може допомогти зберегти здоров'я людям із ВІЛ. З часом , проблеми ВІЛ і ЗПСШ стали єдиним цілим. Зараз багато медичних і профілактичних центрів розглядають проблеми ВІЛ-інфекції, інфекцій, що передаються статевим шляхом, а так само туберкульозу як єдиний напрямок роботи.