Випробувавши страх і горе, тривогу і депресію, почуття провини, інфікований відчуває і дискримінаційний тиск суспільства. Тому здається природним відхід від спілкування і сповзання в ізоляцію, депресію. Звичайно, багато залежить і від суспільства. Чим більш демократичне воно та сильніше розвинене , тим більш терпимим є відношення до людей, що живуть із ВІЛ (ЛЖВ). Якщо суспільство змінити важко, то змінити своє оточення під силу кожному. От чому створюються групи самодопомоги, клуби. От чому виникла Всеукраїнська Мережа ЛЖВ.
Депресивний фон настрою сам по собі знижує імунітет. У давнину говорили: " В армії, що перемагає, поранені видужують швидше." Участь у групах самодопомоги, житті клубів дозволяє ЛЖВ не тільки переборювати провину, тривогу, депресію і самотність, але і наповнювати своє життя конструктивним змістом. Клуб - це компромісна суспільне середовище, психологічно захищена територія, що сприяє реалізації закладеного в кожному життєвого потенціалу. Гасло реабілітації звучить: "Не тільки роки до життя, але і життя до років". От навіщо потрібні Клуби людям, що живуть із ВІЛ. Від кожного залежить не тільки тривалість життя, але і його якість. ЛЖВ необхідно переборювати власне почуття неповноцінності і безвихідності, перестати самому себе стигматизувати (так названа стигматизація). А в групі однодумців простіше та природніше знайти розуміння і гідність.
Будь-які зміни починаються з окремих людей. Потім паростки нового зростають в групах, де формуються стереотипи й думки. Згодом, якщо ці групи поширені, активні і стабільні, ці думки стають загальноприйнятими. Легко ображатися на долю і суспільство. Об’єднатися і змінити суспільство, а з ним і свою долю, - дещо складніше. Змінивши відношення суспільства можна досягти більш терпимої психологічної атмосфери для себе, родичів і друзів. Але перетворення не обмежуються підвищенням терпимості.
Змінюється і система державних підходів, включаючи і фінансування лікування. Варто об’єднуватися і боротися за себе, за інших. Без колективних зусиль змін не буде. Адже прогресивні політики нічого самі не вигадують, а лише відображають процеси, що відбуваються в суспільстві. Мережа ЛЖВ, групи взаємодопомоги покликані виконувати важливу роль відновлення особистого і соціального статусу.
Усталена практика показує ще один шлях - об'єднання ВІЛ-інфікованих у Клубах для наркозалежних, де частка людей, що живуть із ВІЛ, велика. Клуби стали природним етапом розвитку груп самодопомоги наркозалежних. Клубна ідея орієнтована не тільки на самодопомогу, але і на розвиток духовного потенціалу і самореалізацію кожного члена. Для Клубів характерний відхід від об'єднань по ознаці тієї або іншої хвороби. Клуб має справу не з хворобою, а з особистістю. У цьому сенсі ЛЖВ знаходять у Клубах можливість продуктивної діяльності і лобіювання своїх нагальних інтересів.
Федерація Клубів наркозалежних України, що зараз формується, може сприяти Всеукраїнської Мережі ЛЖВ, іншим громадським організаціям у зміні суспільної думки, а потім і державних підходів у відношенні до людей, що живуть із ВІЛ. Адже зміни починаються з окремих людей, знаходять свої обриси в групах, а свою силу - у суспільних рухах.