В статті розповідається, як проводити профілактику іенфікування туберкульозу ВІЛ-позитивних пацієнтів.
Первинна профілактика здійснюється, щорічно 2 протитуберкульозними препаратами - ізоніазідом і ріфампіціном (етамбутолом) протягом 6 місяців на рік. Вакцинація БЦЖ при ВІЛ-інфекції протипоказана.
Вторинна профілактика передбачає:
- інформування про туберкульоз та заходи щодо його профілактики серед ВІЛ-інфікованих, хворих СНІДом та їхніх родичів,
- своєчасне виявлення туберкульозу (щорічне рентгенологічне обстеження ВІЛ-інфікованих і хворих СНІДом),
- дослідження мокроти на МБТ (сучасними методами).
Третинна профілактика полягає у попередженні прогресування й ускладнень захворювання та у створенні системи психологічної і соціальної адаптації хворих.
Стан справ. Ми проаналізували матеріали власних досліджень по містах Києву та Одесі. До 1996р. поширеність ВІЛ-інфікування носила спорадичний характер; переважав статевий, переважно гетеросексуальний, шлях передачі; серед заражених переважали чоловіки, в основному іноземці. З 1996р. у геометричній прогресії зросла кількість ВІЛ-позитивних наркоманів; питома вага ін'єкційних наркоманів склала 68-90% від загального числа ВІЛ-позитивних осіб. Найбільше число ВІЛ-інфікованих було зареєстровано в 1997р.,із них 40% дорослих та 50% дітей померли протягом 2 років. З 1998р. зменшується офіційна кількість зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції, що обумовлено новою редакцією Закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення", у якому декларується принцип добровільності при обстеженні на СНІД.
За останні роки прискорюються темпи збільшення кількості молоді (15-29 років), що вживає наркотики (78,1%), віковий ценз наркоманів знижується до 10-14 років.
Зростає кількість ВІЛ-позитивних жінок (до 39% у 2002р.), активізується статевий шлях передачі. За останні роки в 3 рази збільшилась кількість ВІЛ-позитивних вагітних жінок та ВІЛ-інфікованих дітей, що народились.
Підтверджуються факти поширення ВІЛ-інфекції на всі соціальні та вікові групи населення. Пік епідемії варто очікувати через 6-8 років, і тоді - якщо не змінити ставлення до туберкульозу та СНІДу - усього бюджету Міністерства охорони здоров'я України не вистачить, щоб призупинити розповсюдження тільки цих двох захворювань.