Для хворих з поєднанням ВІЛ-інфекції і туберкульозу характерна атиповість рентгенологічних проявів:

• дольові інфільтрати виражені слабо, нечітко;
• процес локалізується нерідко в атипових для туберкульозу місцях;
• дисемінація проявляється лише посиленням легеневого малюнку;
• каверни утворюються рідше.

Суттєве значення для діагностики й подальшого лікування ВІЛ-інфекції мають місце вірусне навантаження (ВН) й кількість клітин СД-4.

Вимірювання ВН методом RT-PCR повинно здійснюватися при первинній діагностиці ВІЛ, а при відсутності антиретровірусної терапії (АРВТ) – кожні 3-4 місяці. ВН використовується для діагностики ВІЛ-інфекції, вирішення питання про початок, відстрочку, продовження чи зміни АРВТ. Слід пам'ятати, що приєднання туберкульозу до ВІЛ-інфекції може викликати підвищення ВН у перші 2-4 тижні; дослідження ВН в цей період проводити не бажано. Кількість СД-4 виявляється при первинній діагностиці, а потім кожні 3-6 місяці. Суттєво зменшується кількість хелперів більш ніж на 30% від нормальної абсолютної кількості клітин і/або на 30% відносно показника.

Пацієнти з кількістю СД-4<350/мкл чи ВН>5000 (RT-PCR) копій на 1 мл. плазми мають потребу в АРВТ.

Лікування

Лікування хворих на туберкульоз в сполученні з ВІЛ-інфекцією здійснюється 4-5 антимікобактеріальними препаратами в субмаксимальних дозах, інтенсивний режим хіміотерапії при цьому подовжується в 2-3 рази. Маються повідомлення про низьку ефективність фторхінолонів в лікуванні страждаючих на туберкульоз при СНІДі.

Ефективність лікування туберкульозу у ВІЛ-позитивних при СД-4>500/мкл і ВН<30000 (RT-PCR) копій на 1мл і ВІЛ-негативних пацієнтів суттєво не відрізняється; відмінність обумовлена не ВІЛ-інфікуванням, а контингентом хворих.

Що стосується ефективності лікування туберкульозу при СНІДі, то вона дуже низька:

• сприятливий перебіг – 20-25%,
• смертність – 50-67,7%,
• коли до туберкульозу приєднується СНІД, тривалість життя хворих від початку встановлення факту захворювання складає в середньому 485 днів; при одночасному виявленні цих обох хвороб – 669 днів; при приєднанні туберкульозу у хворих на СНІД – середньому 820 днів.

За даними російських вчених, тривалість життя у таких хворих в 2 рази менше в порівнянні з приведеними вище даними.

Неефективність лікування хворих на туберкульоз і СНІД обумовлена:

• несвоєчасним і пізнім виявленням туберкульозу і ВІЛ-інфекції;
• прогресуючим їх перебігом на фоні імунодефіциту;
• наявністю тяжких супутніх захворювань;
• резистентністю мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів;
• відсутністю АРВТ;
• несвоєчасним і неповним виявленням ВН і клітин СД-4.

Окрім того, сьогодні не вирішенні питання, пов'язані з організацією місця і забезпечення умов для лікування хворих з поєднаною патологією.