Україна по темпах розвитку епідемії ВІЛ-інфекції займає 2-і місце в Європі і 5-е - у світі. У нашій країні інфікований 1,4% дорослого населення.
Захворювання викликають 2 віруси імунодефіциту людини (ВІЛ): ВІЛ-1 та ВІЛ-2. ВІЛ-1 поширений у Європі, Америці, Центральній, Південній і Східній Африці, ВІЛ-2 - переважно в Західній Африці.
Розвиток. Спочатку домінував статевий шлях передачі, в основному гомосексуальний. Зараз переважає ін'єкційний механізм (у наркоманів), має місце і висхідний (внутрішньоутробний) - від матері до плоду.
ВІЛ вибірково зв'язується з рецепторами Т-лімфоцитів - хелперів (СД-4), інфікує клітки, відтворює свою структуру за допомогою цих кліток, поступово їх руйнує й уражає нові. У перші місяці після інфікування нормальна кількість кліток СД-4 (800-1400 кл/мкл) зменшується на 40-50%.
Через 6 місяців, як правило, число вірусів стабілізується на індивідуальному рівні. В наступні роки відбувається зниження кількості кліток СД-4, а також імунорегуляторного індексу (ІРІ) - співвідношення між субпопуляціями Т-лімфоцітов СД-4 та СД-5 (у нормі він складає 1,4-2,0). При рівні СД-4 менше 200/мкл та (як правило) ІРІ менше 1,0 з'являються характерні клінічні ознаки СНІДу. Кількість вірусів (вірусне навантаження) і кількість СД-4, а на нашу думку - та ІРІ є важливими прогностичними факторами перебігу захворювання.
У результаті зниження резистентності й імунітету при ВІЛ-інфекції, і особливо при СНІДі, приєднуються опортуністичні захворювання, що і приводять до смерті хворих. Найбільше часто СНІД ускладнюють: пневмоцистна пневмонія, саркома Капоші, кандидоз, цитомегаловирусна інфекція, туберкульоз і інші захворювання .
Поширеність. У 3,1-36,7% випадків ВІЛ-інфекцію супроводжує туберкульоз. Його питома вага серед хворих СНІДом за останні роки збільшилась в Україні в 3,5 рази; і головні тому причини - незахищеність хворого від розвитку захворювання в зв'язку з надзвичайним ослабленням імунної системи, схильністі до туберкульозу, інтенсивного поширенння мікобактерій туберкульозу (МБТ) серед населення хворими особами.
Серед контингенту туберкульозних диспансерів ВІЛ-позитивні і хворі СНІДом складають (по неповним даним) 7,1%, а з хворих СНІДом туберкульозом страждають 17,3%. Особливо небезпечна ситуація склалася в місцях позбавлення волі, де туберкульозом хворіють 42,9% осіб із поєднаною патологією. У США з усіх обстежених хворих туберкульозом в місцях позбавлення волі 87% виявилися ВІЛ-інфікованими.
Основне джерело ВІЛ-інфекції при туберкульозі - ін'єкційні наркомани; у Києві їх питома вага 63%, в Одесі - 50%.
При інфікуванні ВІЛ та МБТ імовірність виникнення активного туберкульозу збільшується в 10 разів. Відомо, що 5-10% тубінфікованих занедужують туберкульозом протягом життя, тоді як при спільному інфікуванні МБТ та ВІЛ щорічно занедужують 10%, у першу чергу це стосується хворих СНІДом.
Спільне інфікування частіше виявляється серед чоловіків 20-35 років.
Клініка. Клінічна картина різноманітна і залежить від стадії ВІЛ-інфекції, що, у свою чергу, зв'язана з клінічними проявами і ступенем порушення функції імунної системи, обумовленого кількістю кліток СД-4.
І стадія (А) - безсимптомна інфекція. Гостра інфекція ВІЛ.
= А-1 - СД-4 >500/мкл (>29%)
= А-2 - СД-4 - 200-499/мкл (14-28%)
= А-3 - СД -4 <200мкл (<14%)
2 стадія (Б) - стадія клінічних проявів (без симптомів, що характерні для стадій А і С).
= Б-1 - СД-4 >500/мкл (>29%)
= Б-2 - СД-4 - 200-499/мкл (14-28%)
= Б-3 - СД -4 <200мкл (<14%)
3 стадія (З) = А-1 - СНІД стадія клінічних проявів
= З-1 СД-4 >500/мкл (>29%)
= З-2 - СД-4 - 200-499/мкл (14-28%)
= З-3 - СД -4 <200мкл (<14%)
Відповідно до сучасних уявлень, ВІЛ-позитивних пацієнтів при стадії А-3, Б-3, З-3 вважають хворими СНІДом на підставі клінічних проявів.
Клінічні прояви СНІДу:
* пневмоцистна пневмонія,
* втрата маси тіла більш ніж на 10% у сполученні з хронічною діареєю (стул більш 2 разів на добу протягом більш 30 діб) або хронічна втома з документованою лихоманкою (протягом більш 30 діб),
* кандидоз стравоходу,
* саркома Капоші,
* цитомегаловірусна інфекція,
* туберкульоз,
* бактеріальна пневмонія та інші захворювання
При ВІЛ-інфікуванні клінічний перебіг туберкульозу мало чим відрізняється від такого у ВІЛ-негативних осіб;
* при помірно вираженому імунодефіциті (СД-4 -499-200/мкл) переважають інфільтративні форми з деструкцією (50-60%) і бактеріовіділеннямм (60-80%);
* при вираженому зниженніі імунної системи (СД-4<200/мкл) часто мають місце генералізовані процеси з поширенням на лімфатичні вузли, менінгіальні оболонки та плевру, міліарний туберкульоз і хворобу Ландузі, але розпад легень (30-40%) та бактеріовіділення (18-45%) зменшуються в 2-3 рази, що значно ускладнює діагностику туберкульозу. Не допомагає і туберкуліновий тест (проба Манту із 2 ТО, що у 80-100% хворих СНІДом буде негативним.